Статус вченого – не просто гарне слово чи рядок у біографії. Це певні обов'язки та необхідність підтримувати той спосіб професійного життя, який свідчить про належність до науки. Не останню роль у цьому питанні грає кожна наукова публікація фахівця. Наприклад, це стосується статей у базі Скопус. Даний науковий журнал не лише популярний, а й шанований у колах фахівців. Це саме стосується видання Web of Science.
Незважаючи на те, що вченого зазвичай асоціюють, насамперед, безпосередньо з дослідницькою діяльністю та її відображенням у дисертації, кожна наукова публікація має значення. По-перше, публікація в Скопусі та Web of Science підвищує шанси успішного захисту дисертації. По-друге, для вченого наукова публікація у респектабельному виданні – це спосіб професійної комунікації зі світом, можливість донести до читачів свою думку, знайти однодумців.
Перш ніж розглянути ті плюси, які дає досліднику кожна його наукова публікація в Скопусі або Web of Science, варто детальніше ознайомитися з цими базами. Отже, почнемо.
Незважаючи на те, що Скопус є наймолодшою базою, цей науковий журнал став наймасштабнішим у світі за час свого існування. Скопус було засновано у 2004 році. Його власник – видавництво під назвою «Elsevier». Чверть наукових публікацій, опублікованих нині, належить даному видавничому дому. Якщо порівнювати Скопус із базою Web of Science, то у Скопусі розміщено майже на третину більше контенту. Засновники Скопуса можуть пишатися тим, що він не має аналогів у світі. Щорічно база поповнюється на 2-3 млн нових наукових публікацій. Саме тому вчені з усього світу хочуть, щоб їх публікації були опубліковані в даному науковому журналі.
Web of Science – друга за величиною наукометрична база даних у світі. Число наукових журналів, які розміщуються в Web of Science, сягає тисяч. Цю площадку розробили фахівці «Thomson Reuters».
Наукові публікації в Скопус і Web of Science – це доступний для вчених привілей, який дає своєрідний пропуск у їхнє професійне середовище та надає інструменти для комунікації.
Навряд чи варто багато говорити про те, що кожна публікація в науковому журналі – це внесок вченого не лише у науку, а й у професійну репутацію. Але є й конкретніші переваги, яких прагнуть дослідники з усього світу.
Щоб вчений міг розвиватися як фахівець, йому часто потрібна підтримка – зокрема й матеріальна. Але для отримання грантів на розвиток своєї діяльності потрібно витримувати велику конкуренцію, вміти авторитетно обґрунтувати фінансовим донорам релевантність своїх досліджень та актуальність обраних тем. Саме в цьому випадку доказовою базою стають наукові публікації, які часто цитуються – тобто мають затребуваність. Заповнюючи заявку на грант, вчений може показати публікації у наукових журналах та обґрунтувати їхню актуальність високим індексом цитування.
Якщо відійти від складних пояснень і звернути увагу до об'єктивні показники потреби фахівця у будь-якій професії, вони полягають у актуальності його роботи й тому, наскільки вона відповідає запит суспільства. Аналогічно і з вченими – важлива своєчасність досліджень, і те, скільком людям можуть послужити, дати відповіді значні питання, підштовхнути до важливих висновків.
Якщо наукова публікація справді служить науці та іншим людям, це можна відстежити за об'єктивними показниками. Один із них – цитованість. Коли об'єкт та предмет дослідження підібрані коректно, на вченого посилатимуться у своїх матеріалах інші. Скопус і Web of Science дають можливість відстежити те, як часто відбувається цитування праць того чи іншого вченого в наукових журналах. Саме наукометричні основи дозволили дослідити індекс цитування.
Як альтернатива згаданому показнику з'явився індекс Хірша. Він називається на честь вченого-фізика, який запропонував у 2005 році дослідити затребуваність наукових публікацій дещо іншим способом, ніж простим підрахунком загальної кількості посилань на публікації дослідника у наукових журналах.
Критерій ґрунтується на співвідношенні загальної кількості наукових публікацій вченого та їх цитування. Такий підхід має досить багато підстав, оскільки він дає можливість брати до уваги те, наскільки ефективною є дослідницька діяльність конкретної людини, в цілому. Це не тільки про те, як часто інші вдаються до цитування його публікацій у наукових журналах. Це також про індивідуальну ефективність і те, наскільки весь комплекс праць дослідника відображає запити часу,актуальність та потреби колег, які працюють у суміжних тематиках. Таким чином, індекс Хірша став складнішим показником, ніж просто частота цитування наукових публікацій.
Розглянемо підрахунок індексу Хірша на конкретному прикладі:
Діяльність вченого отримує індекс h, якщо h з N його наукових публікацій процитована, хоча б, по разу, коли кожний матеріал (N – h) цитуються менш ніж по разу. На практиці це виглядає так: наприклад, індекс Хірша у конкретного вченого дорівнює 8. Це означає, що у нього є не менше 8 наукових публікацій, кожна з яких була процитована не менше 8 разів. Число робіт у наукових журналах, які процитовані в меншій кількості разів, може бути різним. Індекс Хірша для наукового журналу розраховується аналогічно.
Таким чином, у сучасному науковому світі є достатньо інструментів, щоб відстежити актуальність робіт дослідника.