Сучасний світ потребує постійного розвитку, незважаючи на вид діяльності. Будь-яка професія ґрунтується на вдосконаленні своїх навичок та просуванні кар'єрними сходами.
Сьогодні ми поговоримо про наукову діяльність викладачів у вищих навчальних закладах. Поговоримо про переваги, види, вимоги, поринемо в історичні зведення і зробимо висновок для себе. І так, приступимо.
В Україні наукові дослідження вперше набули чинності у 17-18 століттях, і все це пов'язано з освітою Києво-Могилянської академії та Львівського університету. Безперечно, на той час для людей це було новинкою, та й хто відступитися від релігії.
Справа пішла далі і наука стала дуже популярною вже у 19 столітті, коли було створено такі університети як Харківський, Київський та Одеський. Ці університети стали центром науки не лише для нас українців, а й іноземних академіків!
Найпопулярніші наукові публікації з того часу були в таких галузях як філософія, географія, біологія та фізика. А вже згодом наука заглибилася в ще більше сфер, залучаючи багатьох наукознавців.
Останнім часом розвиток та освіта в університетах вимагає від викладачів внесок у наукову діяльність. Міністерство освіти України вимагає від університетів опублікувати певну кількість статей на рік.
Розглянемо основні бази даних, в яких потрібно публікуватися викладачам.
Викладач ВНЗ на рік має випускати щонайменше 3-5 публікацій у фахових виданнях України, акредитованих МОН.
У Scopus та Web of Science, як правило, вищий навчальний заклад вимагає щонайменше 1-2 публікації на рік від викладачів.
Index Copernicus: ця база даних також високо цінується в певних університетах, і вони вимагають публікації в ній в тому числі.
Однією з основних причин, чому університети вимагають публікації від викладачів є рейтинги навчальних закладів. У кожній країні одним із факторів, зо впливає на рейтинг ЗВО є кількість наукових публікацій, виданих викладачами університету, та рівень цитування цих публікацій.
Висновок напрошується сам: що вищий рейтинг університету, то більше фінансування отримає він на свої потреби.
Внаслідок, заклад, який висуває найбільше публікацій, стає популярним і затребуваним серед вибору.
Так, є величезний мінус - це велика витрата особистого та робочого часу на пошук інформації, проведення досліджень, написання та публікації робіт. Але є плюси, що покривають величезний мінус. Насамперед це те, що цим ви сприяєте просуванню вгору кар'єрними сходами.
Публікувати наукові роботи завжди було престижно та розумно. На Заході завжди було, є і буде актуальним занурюватись у наукову сферу. В Америці, наприклад, викладач без наукових публікацій у рейтингових журналах ніяк не зможе отримати роботу у ВНЗ. Також без публікацій він не зможе розраховувати на премії, бонуси тощо.
Також однією з вимог для викладачів, які працюють на контракті, є публікація у виданнях, індексованих Scopus/Web of Science. Якщо викладач за рік роботи на контракті не виконує жодної з умов – публікація в виданнях, що індексуються – з ним контракт університет не продовжить.
Підведемо підсумки. Наука відіграє велику роль у сучасній освіті, хоча багато хто навіть не помічає цей факт. Викладачі, які займаються науковими публікаціями, мотивують молоде покоління на нові відкриття, досягнення. Для держави та МОН це великий плюс у фінансуванні, як і для керівництва вищих навчальних закладів. Пишіть, досліджуйте та розвивайте нашу країну на міжнародній науковій арені.